"Рідкий куб" Олексія Капусти тішить поєднанням динаміки голівудського бойовика з підтекстами політико-філософської дискусії. Ти буквально пролітаєш подіями книжки, адже перипетії сюжету розвертають історію чи не щосторінки, а мова максимально доступна, метафори органічно зашиті в дію та персонажів, а не випирають з тексту.

Як людина з політологічною освітою та великим досвідом роботи у комунікаціях, я відзначив неймовірно глибокий рівень занурення автора в тему інформаційних воєн, глибоке її розуміння. Як письменник — розкриття персонажів і сховану за сюжетом тему втраченої ідентичності, яку доводиться відновлювати великими зусиллями і не без особистих втрат. Здається, головний герой у цьому сенсі є метафорою більшості українців перед і після 24.02.2022 року.

Якщо ви любите політичні трилери, детективи, бойовики, якщо вас цікавить тема ідентичності і якщо не тригерить найчастіше місце дії — російське (тут подумаймо: а де ще може розгортатися українська шпигунська історія в наші часи?), тоді ця книжка точно для вас.

Всеволод Поліщук

Письменник

Автор працює у жанрі політичного трилера, змальовуючи недалеке майбутнє України після її перемоги у російсько-українській війні. 
Звертаючись до теми сумнозвісних російських ботоферм, Капуста досліджує питання національної ідентичності та її розриву крізь призму сучасних технологій маніпуляціїсвідомістю. Проблема розмиття меж реальності за допомогою фейків, яка є однією із центральних у пригодницькій канві роману, напрочуд актуальна як для українського читача, так і для закордонної західної аудиторії.
Я знаю Олексія Капусту як високоінтелектуальну особистість, здатну не тільки на роботу в популярних жанрах, але й на сміливий художній експеримент. 
На мою думку, в Олексія Капусти є вагомий потенціал як автора романів-бестселерів пригодницького характеру з виразноюавторською індивідуальністю. 

Любко Дереш

Письменник

Роман вразив своєю багатошаровістю – під обкладинкою політичного трилера ховаються значно глибші сенси: ініціація, ідентичність, деколонізація. Читається він дуже легко, адже на кожному кроці на героя чекають захопливі пригоди та неочікувані повороти. Часом бувало складно вкласти себе спати – адже хотілося ще одну главу, ще одну сторінку, бо цікаво, що ж там буде далі.
Якщо ви хочете знати, як працює пропаганда – тут вам покажуть її нутро, проведуть по таємних куточках цієї машини, розкриють механіку процесу та інструменти. Вас занурять у жорстокий світ постправди, де реальність розчиняється в тисячах фейкових акаунтів, а межа між власними думками та вкладеними в голову наративами розмивається, як грані того самого «рідкого куба».
Але найсмачніше тут – це «розпаковка» культурних кодів. Тут і відсилки до «Одіссеї», де в морі брехні треба знайти шлях до своєї Ітаки. І дух Гоголя, що відчувається майже фізично – наче блукає коридорами ботоферми. І булава Богдана Хмельницького в тумані – як образ часу, в якому сенси постійно переосмислюються. Як Данте спустився за Беатріче в Аід, так головний герой спускається у пекло ботоферми та проходить її колами. 
З якою метою Артем іде на це самознищення? Уважний читач побачить відповідь у фіналі, і вона точно не залишить байдужим.

Тетяна Полева 

Читачка 

Я залип. Реально я залип на цій книзі. Історія - проста. Нєкій хлопчик, родом з Луганди, живе в раіссє. Переживає те, що переживають його однолітки по всьому світі - хоче ви*бати весь світ, але грошей немає навіть на нормальну неакційну каву. Потрапляє на роботу до «фабрики тролів». В цій богадєльні хлопчик росте не по днях, а по годинах і вже через 50 сторінок стає ледь не помічником Диявола.

…Автор береться показати, як внутрі зросійщеного луганця живе УКРАНСЬКИЙ ВОЇН. До якогось часу воїн спить, але кілька крапель чарівного еліксиру, і ВСЬО: ініціація і вчорашній хахол перетворюється на маленького, проте агресивного до ворогів УКРАЇНЦЯ.

Книга беззаперечно, хороша. Проста, але розумна. Захоплююча, проте не примітивна. Читайте або слухайте. 

Ігор В'юн 

Читач, Військовослужбовець ЗСУ з 2022 року 

Прочитала "Рідкий куб". 
Я не літературний експерт. Живу за принципом "подобається — не подобається".
Ви колись споглядали, як крапельки ртуті зливаються до кулі? Саме таким поштовхом для моєї свідомості стала ця книга, яка "зібрала" до купи фрагменти бачення "братів-сусідів".
Прослухайте або прочитайте. Не пожалкуєте. Я була у захваті і прослухала на одному подиху!!!

Тетяна Кривонос 

Читачка 

Це дуже захоплююча робота. 
Я обожнюю читати книги про роботу спецслужб, секретних агентів, детективи різні, тому це дуже підтримувало мій інтерес. 
Було дуже цікаво уявити, як би могли розвиватися події у майбутньому, як наша розвідка продовжує боротьбу з ворогом. Мені також сподобалися неочікувані повороти…

Іванна Шкільнюк Бачинська

Читачка 

Добрий день, пане Олексію!
Хай і неділя, але не можу втриматися і не написати - я прочитала "Рідкий куб".
Я читала із задоволенням, перечитуючи деякі епізоди, не проходячи повз підстрочники, роблячи нотатки та шукаючи додаткову інформацію в Інтернеті. Саме ось ця, додаткова моя "діяльність" при читанні є для мене показником, що в мене в руках дійсно хороша книга.
Але попри всю мою зацікавленість "шпигунською" тематикою, попри гарно побудований сюжет, родзинкою для мене стала "кухня Фабрики".
Ось тут маю пояснити: вже майже 10 років я працюю в сфері медіаграмотності та інформаційної гігієни. Один з напрямків моєї професійної діяльності - допомогти людям навчитись правильно працювати з інформацією, вміти розрізняти її види та, найголовніше, - протистояти різного виду маніпуляціям. Це дуже відповідальна та важка робота, але Ви своєю книгою дали мені надпотужний інструмент: за лаштунками дуже цікавого екшн роману проглядає готовий кейс з інформаційної гігієни! З Вашого дозволу буду використовувати цей кейс на свої тренінгах та радитиму "Рідкий куб" не тільки як приклад якісного сучасного українського трилеру, а й як "посібник" з розуміння алгоритмів пропаганди та її поширення.
Дякую за книгу, сподіваюся, що в подальшому моя домашня бібліотека поповниться Вашими новими творами.

Галина Козаченко

Читачка 

Почала слухати в дорозі і не можу відірватись! Захоплює і тримає увагу! Класні діалоги. Трохи пружить місце подій, але в принципі зрозуміло, чому таке рішення ) Дякую! Класно і пишете, і читаєте! 🙌
До речі, якісно оформлено додатковими звуками. Зазвичай вони мене дратують, бо перебивають звук голоса, а тут все збалансовано. І ще, подумки подякувала вам за звук надходження повідомлень - інакші, ніж справжні, але зрозуміло, що це. Така собі, турбота про слухача, аби він не смикався перевіряти, чи не йому прийшло ))))
Дрібничка, а приємно )))

Ганна Шерман

Читачка 

Дякую за книгу! Я придбала її і завдяки активній рекламі, і через те, що завжди намагаюся підтримувати українських письменників та видавців.
Книга МЕГА-актуальна і потрібна. Впевнена, що вона обов'язково знайде свою аудиторію, а багатьом допоможе впорядкувати уявлення про сучасний цифровий світ та інфогігієну.
Що ж до моїх особистих вражень, то легка форма викладу та динамічний сюжет стали для мене одночасно і плюсом, і мінусом. Сама тема мені надзвичайно цікава. Я чудово розумію ваше прагнення достукатися до широкого кола читачів — перш за все молоді або тих, хто тільки починає свій шлях у літературі. 
Я щиро рада, що прочитала цю книгу. Мова має значення, і таких книг у нашому просторі має ставати дедалі більше — хороших, якісних і різноформатних. 
Тема інфогігієни в наш час фактично є екзистенціальною, то ж ще раз - Дякую за вашу працю!

Наталія Зеленська

Читачка 

Я з великим задоволенням прослухала «Рідкий куб». Було дивно, що на зовсім молоду людину навалилася така глиба відповідальності. Невже можна в цьому віці бути адекватним таким викликам? Але, якщо про це не думати, то сюжет цікавий, а фінал був приємний.)) Ну, такий собі 20-річний український Джеймс Бонд...
А розуміння системи маніпуляції свідомістю придбало нові риси, бо я вже цікавилася темою ІПСО в освітньому курсі «Ідеї». Мене і так мережі почали дратувати, зараз взагалі хочеться повидаляти й очистити інформаційний простір від шуму. 
Цю тему необхідно піднімати, пояснювати. Дякую за книгу. 

Маріана Лісковська

Читачка 

Ну, що сказати!? Дякую! Особливо за візуалізацію/констатацією не лише ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ, а й блискучої роботи наших доблесних розвідників! Просто всіма фібрами душі жадаю аби так і було! Окреме дякую за озвучення книги! Отримала естетичне задоволення! Мені реально - зайшло!

Марина Тепленко

Читачка 

Щойно дочитав «Рідкий куб» і зрозумів, що не можу просто закрити книгу й піти далі. Хотілося написати кілька слів.Насамперед — дякую. За історію, яка не відпускає. За героїв, яких сприймаєш не як персонажів, а як живих людей.Найбільше мене зачепили Артем і Єлізавета. Напевно тому, що вони виявилися значно більшими за своє походження. Єлізавета — корінна мешканка Санкт-Петербурга, Артем — хлопець, якого ще дитиною вивезли з так званої «ЛНР». Здавалося б, доля могла повести їх зовсім іншим шляхом. Але вони ризикують життям і чинять спротив злу. Для мене це було дуже сильно.Особливо запам'ятався Артем. Не знаю, чи правильно я прочитав Ваш задум, але мені весь час ввижався певний зв'язок із Гоголем. І не лише через прізвище Яновський. У якийсь момент я навіть подумав: а може, це своєрідна спроба уявити, яким міг би бути нащадок людини зі складною історичною спадщиною, якби він вирішив служити Україні не словами, а справами. Якщо я помиляюся — пробачте. Але саме так я це відчув.Ще одна річ, про яку книга змусила мене думати, — це гібридна війна. Після прочитання залишилося відчуття, що Ви дуже точно показали, наскільки потужні ресурси були вкладені росією в боротьбу за чужі голови, чужі думки, чуже майбутнє. І мимоволі замислюєшся: Україні теж потрібні люди, здатні мислити на кілька ходів уперед.Знаєте, мабуть, найбільший комплімент книзі — це коли після фіналу шкода розлучатися з героями. У мене саме так і сталося.«Рідкий куб» для мене — це 10 із 10. І тепер я щиро чекатиму на Ваші наступні книги.Дякую Вам за ці кілька вечорів, за емоції, за думки і за надію, яку залишають такі герої, як Артем та Єлізавета.

Сергій Клименко

Читач

Щойно дослухав книгу «Рідкий куб» Олексія Капусти, і це дійсно той випадок, коли історія тримає в напрузі до останньої секунди та залишає потужний післясмак.

Зізнаюся чесно: через постійний брак часу я зараз рідко беру до рук паперові книги. Але завдяки крутому аудіоформату (озвучка тут — окремий кайф, занурює у вир подій на всі 100%) я прожив цю історію на одному диханні.

Книга вражає своєю реалістичністю та актуальністю. Вона буквально розкриває «внутрішню кухню» пропагандистської машини та показує, як у сучасній війні інформація в нечесних руках перетворюється на зброю масового ураження, здатну руйнувати суспільства й цілі країни.

Для мене головний посил книги — це нагадування про те, наскільки важливі гігієна інформаційного простору, критичне мислення та збереження власної свідомості й людських цінностей, хоч би які маніпуляції нас оточували.

Надзвичайно радий, що мав можливість особисто поспілкуватися з автором — пане Олексію, ще раз дякую за таку сильну роботу та за цікаву розмову! Ця книга точно займає почесне місце в моїй особистій бібліотеці.

Рекомендую кожному, хто хоче зрозуміти, як влаштовані сучасні інформаційні війни і чому правда завжди варта того, щоб за неї боротися.

Антон Мовчан 

Читач

Дуже дякую за Вашу книжку! Я просто в захваті — прочитала її на одному диханні. Було кілька «мелодраматичних» моментів, на кшталт «ти син героя…», але це аж ніяк не вплинуло на загальне враження. Дуже цільна історія у Вас вийшла, динамічна. Сподобалося те, що Ви, здається, всі ниточки сюжету наприкінці акуратно змотали в один клубок. Принаймні погляд на соціальні мережі вона мені дещо змінила. Дивно було те, що, коли читаєш, вона наче й наша реальність, і водночас якесь поєднання минулого з майбутнім. Зміна прізвищ деяких героїв теж добре зчитувалася.

Поки я читала, чоловік ходив навколо і ніяк не міг зрозуміти, чому я кожної вільної хвилини знову бралася за книжку. Але! Зараз він теж уже на фінішній прямій, і я бачу такий самий запал і в його очах. Дуже дякую (мабуть, точніше навіть — дякуємо) за таке задоволення!

Тетяна Федорова

Читачка