Артем Яновський 

Він – справжній віртуоз цифрового хаосу. У стінах «Куба», надсекретної фабрики тролів, він здобув репутацію «невидимого кілера», здатного одним влучним коментарем чи зрежисованою кампанією знищити будь-яку публічну постать. 
Проте за фасадом цинічного маніпулятора ховається «Еней» — глибоко законспірований агент української розвідки. Його головний намір — проникнути в самісіньке серце пропагандистського монстра, щоб викрасти плани нової гібридної атаки, яка загрожує стерти з карти цілі держави.

Кожного дня Артем змушений продукувати тони брудної брехні та ненависті, щоб підтримувати свою легенду. 
Де проходить межа між роллю та справжньою особистістю? Він боїться, що, надто довго вдивляючись у безодню «Куба», він сам стане її частиною. 
Чи можна врятувати свою країну, якщо для цього доводиться щохвилини отруювати розуми мільйонів людей, серед яких є і ті, кого він колись вважав своїми?

Марк Гольдман

Архітектор системи, яка сама вирішує, що є нормою. 
Харизматичний, інтелектуально блискучий і гранично раціональний, він мислить масштабами не людей, а процесів світового масштабу. Для нього інформація — це сировина, а свідомість мас — інженерний матеріал.
Його моральна позиція проста й страшна: мета завжди виправдовує засіб, якщо результат працює. 
Марк не вважає себе лиходієм, він уважає себе менеджером реальності. Він щиро переконаний, що свобода — лише ілюзія, яку потрібно грамотно дозувати.
У Марка немає сумнівів, але є слабкість: він вірить у власну непомильність. 
Саме ця впевненість робить його не просто антагоністом, а символом системи, яка здається бездоганною — доки хтось не починає ставити запитання.

Єлізавета Тополіна

У «Рідкому кубі» Єлізавета — це любов, яка має ціну. Через неї роман виходить за межі історії про інформаційну війну і перетворюється на драму особистої відповідальності. 
Єлізавета — це голос совісті в океані маніпуляцій. Вона створює унікальний проект, мета якого — навчити людей бачити справжню суть речей за шаром інформаційного сміття. 
Єлізавета змушена жити у світі, де навіть кохання може бути частиною ретельно продуманого сценарію.
Любов до Єлізавети ставить Артема перед першим по-справжньому складним вибором: або зберегти стосунки, ризикуючи викрити себе, або захистити операцію, поступово знищуючи довіру. Кожне його «я не можу сказати» б’є сильніше за відверту зраду. 
Єлізавета здатна розуміти мотиви, але не готова виправдовувати брехню, навіть коли вона подається як захист чи жертовність. 
Саме тому поруч із нею правда стає особистою відповідальністю.

Георгій Георгієвич

Професор семіотики, який бачить світ як текст. Він — наставник, який розкриває перед героями двері до розуміння «Куба» та інформаційних війн в цілому. 
Він учить розбирати фейки холодно, точно й без емоцій, перетворюючи брехню на інтелектуальну вправу. Для нього пропаганда — не злочин і не трагедія, а добре зібраний механізм, який варто вивчати з професійною цікавістю.
Він ніколи не нав’язує висновків і не говорить про мораль напряму — він просто показує, як це працює. 
І саме поруч із ним стає страшно: бо ти раптом помічаєш, як легко перестаєш ставити запитання про ціну. Зустріч із Георгієм Георгійовичем у «Рідкому кубі» — це момент, коли читач починає сумніватися не в герої, а в собі.
Його роль у долі Артема та Єлізавети — це тонка гра на межі педагогіки та співучасті у злочині.